Перейти до контенту

У гості до “Леприконів”

У час високих технологій та масової диджиталізації перед учителями та батьками постало нелегке завдання - залучити дітей до читання. На жаль, не завжди підлітки звертаються до книги за своїм власним бажанням, а, здається, ще недавно це було чи не єдиним способом проведення дозвілля . У нашому закладі КЗ "Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 23 Полтавської міської ради Полтавської області" діє проєкт "Швидкочитання", на уроках учителі-філологи по-різному заохочують дітей до спілкування з книгою: це й рекламні хвилинки, й різноманітні креативні завдання, інтегровані види робіт, участь у конкурсах, інсценізація уривків, але… Часто діти бідкаються, що твори зі шкільної програми написані давно, читачам не зрозумілі реалії того часу, а під час і мова сильно змінилася, і це ускладнює сприймання.
Отже. треба шукати інші, сучасніші шляхи до серця дитини, адже література завжди була найпотужнішим чинником впливу на духовний світ людини. Тому учні 8-А класу нашого закладу незадовго до уроку позакласного читання з української літератури отримали завдання - ознайомитися з твором "Леприкони" Валентини Захабури до зустрічі з письменницею, яка відбулася 22.12.2020 року в онлайн-режимі завдяки сприянню завідувачки Полтавської бібліотеки-філіалу № 4 Ганни Володимирівни Панюти. До челенджу були залучені і діти, і батьки, багато із яких теж прочитали зазначену повість.
У ній ідеться про життя сучасних столичних підлітків-ліцеїстів (теж восьмикласників), відтворюються актуальні теми й проблеми: дружба, кохання, навчання, дозвілля, уподобання, стосунки з батьками. учителями, іншими дорослими людьми. У наших читачів з'явилося багато запитань до авторки, навіть із елементами критики. Але живе безпосереднє спілкування з письменницею - молодою гарною жінкою, бардом, громадською діячкою, а за професією - бібліотекарем - розставило всі крапки над "і". Пані Валентина переконала дітей, що герої її повісті просто "вихоплені" із життя, а воно непросте, нелегке, неоднозначне. Про це свідчать й інтригуючі назви інших творів: "Ой, Лише, або з чим їдять вундеркіндів?", "Ой, Лише, або як приборкати батьків?" тощо. Час зустрічі промайнув, як одна хвилина. Ми й незчулися, як конференція ZOOM закінчилася.
Дуже приємно, що теплі й щирі слова подяки за насичену письменницьку діяльність прозвучали від багатьох учнів, а це значить, що читати цікаво, корисно і все ж таки і можна, і потрібно!
Ми чекаємо на нові зустрічі з сучасною літературою. Аі пані Валентина пообіцяла нам спілкування "вживу" після закінчення карантинних обмежень!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *